Проблема безпліддя жінок і чоловіків

Кожна подружня пара рано чи пізно мріє почути перший плач, перше “Мама”, “Тато” власної дитини, радіти її успіхам, досягненням і просто любити її до нестями незалежно ні від чого!

На жаль, є подружні пари, яким не вдається без лікарської допомоги стати батьками протягом чималого проміжку часу...
У чому причина? На жаль, з проблемою непліддя в наш час, незалежно від країни світу, стикається в середньому кожна десята пара і причин як з боку жінки, так і з боку чоловіка є чимало.

Для початку, трохи розберемося у самій проблемі

По-перше, якщо довго не виходить завагітніти - це не обов'язково “безпліддя”. Замислюватися про реальність такого діагнозу варто після року регулярного статевого життя з партнером, якщо жінка молодша 35 років і після 6 місяців регулярного статевого життя, якщо жінці більше 35 років. Регулярне статеве життя — хоча б 2-3 рази на тиждень без контрацепції. Якщо через такий термін вам так і не вдалося завагітніти — настав час звернутися до спеціаліста — лікаря акушера-гінеколога, репродуктолога. Втім, звертатися до лікарів можна, а дуже часто навіть і потрібно, навіть на етапі планування вагітності. Зробити це варто для вчасного виявлення проблем, які можуть повпливати на настання вагітності, на її перебіг, а в майбутньому і на здоров`я дитини.

За статистикою, 40% безплідних пар не можуть зачати дитину з причин, які пов'язані з чоловічим здоров'ям, 40% - через проблеми жінки і в 20% - це комбіноване безпліддя. Нездатність чоловіка стати батьком обумовлена тим, що сперма не може нормально потрапити з його організму в організм жінки чи тим, що в ній недостатньо активнорухливих та повноцінних сперматозоїдів. Призвести до цього можуть багато чинників — від генетики до способу життя. Наприклад, безпліддя може бути наслідком перенесеного інфекційного захворювання, проблемою з гормонами або навіть занадто тісною нижньою білизною чи шкідливими звичками (вживання наркотичних речовин, тютюнопаління і інші).

З жіночим безпліддям теж все складно: яйцеклітина або НЕ дозріває до тієї стадії, коли вона може прийняти в себе сперматозоїд, або умови в організмі жінки не підходять для зачаття або розвитку ембріона. Причини цього також дуже різні: від вроджених проблем і інфекційних хвороб до наслідків невдалих абортів чи шкідливих звичок і певних умов праці. Щоб дізнатися, з чим саме зіткнулася сімейна пара, насамперед потрібно проконсультуватися у відповідного спеціаліста — лікаря-репродуктолога, який, при необхідності, призначить необхідні обстеження. При виявленні певних проблем чи захворювань, як з боку жінки, так і з боку чоловіка, лікар-репродуктолог необов`язково одразу призначить лікування безпліддя допоміжними репродуктивними технологіями, а спрямує на дообстеження чи лікування до необхідних суміжних спеціалістів (наприклад, чоловіка — до уролога, андролога). Якщо певні проблеми все ж виявлять — одному з пари або навіть обом призначать курс лікування.

Методи лікування за допомогою репродуктивних технологій

У випадках, коли жоден з консервативних методів лікування не допомагає існує чимало методів лікування шляхом допоміжних репродуктивних технологій. Найпростіший та найрозповсюдженіший з методів допоміжних репродуктивних технологій — це індукція овуляції у випадку ановуляторних циклів у жінки і метод внутрішньоматкової інсемінації при незначних відхиленнях у спермограмі з боку чоловіка чи при імунному чиннику безпліддя. Внутрішньоматкова інсемінація — введення попередньо обробленої сперми чоловіка чи донора безпосередньо в порожнину матки жінки.

Якщо ж жоден з цих методів не є ефективним чи має місце трубний, трубно-перитонеальний фактор безпліддя з боку жінки (аномалії з боку маткових труб, їх непрохідність чи відсутність), а також інші причини, то в такому випадку подружній парі пропонується лікування шляхом екстракорпорального методу запліднення.

Екстракорпоральний метод запліднення

Суть даного методу лікування полягає в тому, що жінці з початку її менструального циклу призначаються стимулюючі ін'єкційні препарати, які сприяють дозріванню декількох домінуючих фолікулів. Коли фолікули досягають розмірів домінантних (більше 18 мм в діаметрі) призначається остання ін'єкція препарату, який сприяє утворенню яйцеклітин в попередньо простимульованих фолікулах. Через 36 годин після даного препарату проводиться пункція фолікулів інтравагінальним доступом. В цей самий день чоловік здає свій матеріал (сперму) на запліднення яйцеклітин його дружини (при відсутності сперматозоїдів у чоловіка чи відсутності партнера у жінки, а також інших причинах при яких є неможливим отримання сперматозоїдів у статевого партнера, використовуються донорські сперматозоїди).

У день отримання яйцеклітин і чоловічого матеріалу в ембріологічних умовах відбувається запліднення. Існує 2 найрозповсюдженіших методів запліднення: стандартне штучне запліднення та ІКСІ (інтрацитоплазматичне введення сперматозоїдів в яйцеклітину). Ембріони, як правило, переносять в порожнину матки жінки на 5-ту добу їх розвитку (у деяких випадках раніше чи пізніше).

На жаль, існують причини при яких настання вагітності у жінок з власними яйцеклітинами неможливе і в такому випадку пропонується проведення програми екстракорпорального запліднення з донорськими яйцеклітинами. По фенотиповій картці підбирається донор ооцитів — здорова молода жінка до 33 років у якої є власні здорові діти (хоча б одна дитина). Донори повністю обстежені як соматично так і гінекологічно, генетично і проконсультовані у психолога. Отримані донорські яйцеклітини запліднюються сперматозоїдами чоловіка/донора в день пункції в ембріологічних умовах та отримані ембріони (часто 5-ти денного розвитку) переносяться в попередньо підготовлену порожнину матки пацієнтці.

Коли всі вищевказані методи лікування використані, а бажана вагітність так і не настала, а також при певних соматичних, гінекологічних, генетичних чи інших патологіях пацієнтці пропонується програма сурогатного материнства. Даний метод відрізняється від вищевказаних тим, що повністю здоровій обстеженій молодій жінці (сурогатній мамі), яка має хоча б одну власну здорову дитину переноситься ембріон отриманий з клітин хоча б одного з біологічних майбутніх батьків.

Допоміжні репродуктивні технології удосконалюються щодня і тому будь-яка сімейна пара може реалізувати свою найзаповітнішу мрію — стати батьками і виховувати та любити своє маленьке дитя! Немає нічого неможливого, головне — впевнено йти до своєї мрії і ні в якому разі не здаватися!

Ваш лікар-репродуктолог Ірина Коцюбська

Share