Причини безпліддя

Проблема безпліддя є не тільки медичною, але й соціальною проблемою, яка виходить на перший план в умовах економічної кризи, зниження народжуваності і високого рівня загальної смертності. Таке явище, як безпліддя зустрічається частіше, ніж ви думаєте. У світі відсоток безплідних пар складає 8-29%, в Україні – 15-18%, тобто кожна 4-5 пара не в змозі реалізувати свої плани, щоб мати дітей природним шляхом. Якщо ще декілька років тому вважалося, що частота жіночого безпліддя суттєво переважає над чоловічим, то на сьогодні їх частки в структурі безплідного шлюбу практично рівні.Безплідною вважається та пара, у якої при регулярному статевому житті (не рідше 2-3 разів на тиждень), без використання контрацепції вагітність не наступає протягом 12 місяців.

В структурі безпліддя можна виділити наступні поняття:

Абсолютне безпліддя – це стан, при якому неможливо завагітніти, наприклад вроджена відсутність статевих органів або їх хірургічне видалення, генетичні мутації. Відносне безпліддя – запліднення не настає, незважаючи на те, що чоловік і дружина можуть бути цілком здорові. Причини можуть бути усунені після лікування.

 

Також слід виділити наступні поняття:

Первинне безпліддя – стан, коли протягом усього життя не було жодної вагітності, незважаючи на регулярне статеве життя, без застосування контрацепції. Вторинне безпліддя – коли відому, що в минулому були вагітності, але на даний момент, протягом року вагітність не наступає.

 

Існує чотири головні фактори, які призводять до безпліддя: ендокринний, трубно-перитонеальний, імунний та фактор чоловічого безпліддя. Якщо об’єктивну причину безпліддя знайти не вдалось, то мова може йти про «безпліддя неясного ґенезу». Його частота на сьогодні складає 10-20%.

Ендокринне безпліддя

В структурі безплідного шлюбу ендокринне жіноче безпліддя займає приблизно 30-40% і характеризується різноманітними клінічними і лабораторними проявами. Проте, існує єдина ознака, яка об’єднує всі форми ендокринного безпліддя – ановуляція (відсутність дозрівання і/або вивільнення яйцеклітини з яєчника). Механізм ановуляції – порушення зв’язків в системі гіпоталамус-гіпофіз-яєчники, а причинами є пошкодження на різних рівнях репродуктивної системи і зміна функцій інших ендокринних залоз (щитовидна залоза, наднирники). Діагностика ендокринних форм безпліддя здійснюється визначенням концентрації гормонів у плазмі крові. Забір відбувається на 2-3 день від початку менструації, або на фоні аменореї (відсутність менструації протягом 5-6 місяців). Обов’язковим є визначення наступних гормонів: фолікулостимулюючий (ФСГ), лютеїнізуючий (ЛГ), тестостерон, пролактин, кортизол, естрадіол, 17-оксипрогестерон, дегідроепіандростерон, тиреотропний гормон (ТТГ), вільний тироксин.  Принцип лікування ендокринного жіночого безпліддя полягає в забезпеченні процесу овуляції.

Трубно-перитонеальний

Трубно-перитонеальний фактор безпліддя – це одна з найчастіших, найбільше вивчених але найскладніша для корекції форма жіночого безпліддя, яка характеризується порушенням прохідності і функціональною неспроможністю маткових труб і складає 35-60% усіх випадків порушення репродуктивної функції. Усі жінки, які мали запальні захворювання органів малого тазу, внутріматкові маніпуляції (аборти, вишкрібання порожнини матки), оперативні втручання на органах черевної порожнини та органах малого тазу та жінки з ендометріозом відносяться до групи ризику. Спайковий процес, який формується внаслідок таких станів впливає на зміну анатомічного і функціонального стану статевих органів і всіх органів малого тазу. Це може призводити до порушення овуляції, пересуванню яйцеклітини по маткових трубах до матки, формуванню хронічного больового синдрому, виникнення болю при статевому акті, порушення менструацій, функцій кишківника та сечових розладів. Незважаючи на велику кількість різноманітних методів лікування (антибактеріальні, антисептичні, фізіотерапевтичні, хірургічні) для відновлення прохідності маткових труб на сьогоднішній день ми не можемо стверджувати про їх ефективність у вирішенні даної проблеми.

Імунний фактор

Частота імунного безпліддя з різних джерел складає 5-15%, проте незважаючи на використання новітніх методів діагностики у 10-20% випадків причини порушення репродуктивної функції виявити не вдається. Імунологічні порушення фертильної здатності сперми (сперми здатної до запліднення), процесів запліднення та раннього розвитку зародка пов’язують з наявністю специфічних антитіл до гамет(статевих клітин - ооцитів та сперматозоїдів), зокрема до сперматозоїдів – антиспермальні антитіла. Вони можуть бути присутні у одного або обох статевих партнерів в плазмі крові і/або різних секретах статевої системи – в еякуляті, церві кальній слизі, перитонеальній і фолікулярній рідині, внутріматковому вмісті і т.д. Степінь порушення фертильності визначається класом антиспермальних антитіл, їх кількістю в секретах, щільністю покриття ними поверхні сперматозоїда. Залежно від сукупності цих факторів механізм впливу антиспермальних антитіл на репродуктивну функцію проявляється наступним чином:

  1. Порушення сперматогенезу, що призводить до оліго-, терато-, і азооспермії.
  2. Зниження і/або порушення рухомості сперматозоїдів.
  3. Порушення процесу взаємодії гамет.
  4. Трубно- перитонеальний фактор.
  5. Блокування процесу імплантації ембріона.

Причини утворення антиспермальних антитіл на даний момент не відомі, проте факторами ризику їх утворення є інфекції сечостатевих органів (інфекції, що передаються статевим шляхом, простатит, епідідеміт, орхіт), травми і операції на статевих органах, анатомічні порушення (пахова грижа, варикоцеле, обструкція сім'явивідних шляхів, крипторхізм та ін.. ).

Патогенез розвитку імунної відповіді на сперматозоїди у жінок вивчений в меншій мірі ніж у чоловіків, проте до факторів ризики як і у чоловіків можна віднести хронічні запальні захворювання статевих шляхів, інфекції, що передаються статевим шляхом, обтяжений алергічний анамнез, геніальний ендометріоз.

Чоловічий фактор

Серед безплідних пар приблизно у 50% чинником безпліддя є чоловічий фактор. Причини цього є різні: аномалії розвитку статевих органів, порушення гормонального статусу, інфекційно - запальні захворювання, травми статевих органів, оперативне лікування пахової грижі, водянки яєчка і сім’яного канатика, вплив шкідливих факторів зовнішнього середовища, широким та безконтрольним застосуванням лікарських засобів, шкідливими звичками та ін. Проте, 30-50% тяжких форм чоловічого безпліддя можуть бути спричиненні генетичними порушеннями. Варто зазначити, що при поєднанні двох і більше факторів шанси на запліднення значно зменшуються.